Банош – це не просто каша, яка є національною стравою гуцульської кухні, це справжній шедевр гуцульської душі!
Банош – українська гуцульська традиційна страва, крута каша з кукурудзяного борошна, зварена на вершках або сметані. За традицією, готується виключно чоловіками на вогнищі, щоб насититися димом і вогнем.
У деяких областях на честь баноша навіть проводиться фестиваль.
Багато хто плутає банош з мамалигою або полентою. Але банош це не просто кукурудзяна каша. Ця страва символ, який несе певну традицію. Спочатку банош зі шкварками був традиційною пастушою кашею. Ця проста у приготуванні страва, яка увійшла в повсякденну карпатську кухню. У кожного поважного газди на подвір’ї є місце для приготування баноша. А як же без нього? Зрештою, ця страва – повсякденна гуцульська їжа і потрапляє на гуцульський стіл 2-3 рази на тиждень.
Кажуть, що вершки або сметана для бануша повинні бути обов’язково триденні, зберігати їх потрібно в комірці, щоб не прокисли. У холодильник ставити не можна, тому що зіпсуються. Помішувати потрібно тільки в один бік і лише дерев’яними ложками. Від залізної не буде потрібного смаку.
“На Рахівщині розповідають, що це є національна страва гуцулів, яка була приготовлена тоді, коли не було що їсти а лишилося лиш трохи кукурудзяної муки та сметана, бо корови були у всіх…
А чому банош? Бо був ґазда Банош, і йому ґаздиня казала: їж, Банош, їж, Банош. І так ся получила страва банош.
На Рахівщині банош називають вічним двигуном, адже навіть невеликої порції вистачить, щоб наситити багатодітну родину. Та все ж приготувати зі звичайних продуктів на звичайному вогнищі такий потужний енергетичний заряд може не кожен”.
В осінню пору якраз добре завітати до нашої Корчми Фільварок, та насолоджуватися справжнім гуцульським баношем біля нашого багаття.
