Коли команда СARTEL на шляху з Буковелю перетнула Яблуницький перевал то ніби потрапила в іншу країну. Жителі Закрапаття розмовляють на місцевому діалекті, а ще румунською чи угорською.
Картоплю тут називають крумплями, а кукурудзу мелай чи кіндериця, варення це леквар, деруни – кремзлики, а квасоля – пасуля. Звідки взялись усі ці словечка? – запитаєте ви. Ми трохи попитали у місцевих жителів, трохи погуглили і готові відповісти.
Закарпаття розташоване у центрі Європи, тут сприятливий для виноградарів та сільського господарства клімат, тож ці землі здавна притягували завойовників.
В ХІ ст. угорський король приєднав Закарпаття до Угорщини і наступні 9 століть ці землі належали сусіднім країнам (Угорщині, Чехії, Словаччині, Румунії). Під їх впливом формувалась місцева кухня.
Угорщина привила закрапатцям любов до пряних смаків. Червоний перець, помідори, стручковий перець, цибуля та паприка (завезена турками) – інгредієнти, без яких не обходиться жодна традиційна страва угорців. Бограч приправляють соусом ерош пішта з гострого червоного перцю, у попрікаш додають паприку із сметаною, пікницю готують із гострою паприкою, угорське лечо це подрібнений свіжий солодкий перець, цибуля та томати.
Із чеського раціону до нас перекочували ситні м’ясні страви із соусами та кнедлі. Без кнедликів немає чеської кухні. Чехи вважають їх ідеальним гарніром. Наша команда у Закарпатті зацінила смак такої страви, пропонуємо і вам скуштувати у Filvarok приготовані на пару кнедлі із соковитими телячими щічками. І не забудьте зібрати шматочком кнедлі соус.
У румунській кухні, як і у карпатській, полюбляють використовувати кукурудзу. Точніше мамалигу – кашу з кукурудзяного борошна. А на основі мамалиги готується токан, бульс, та навіть голубці з мамалигою.
Українські археологи визначили, що 800 років тому на території Ужгорода проживали євреї. Закарпатці перейняли їх золоте правило: умій із невеликої кількості продуктів зробити якомога більше страв. Із єврейської кухні місцеві жителі запозичили човлент – суботню страву євреїв та рибні страви.
Традицію набивати свинячі кишки подрібненими субпродуктами із крупою, подейкують, закарпатці взяли від ромів. У давнину при забої свиней нутрощі не використовували і віддавали задарма. Роми пристосовували їх до своїх потреб: подрібнювали і робили невеличкі ковбаски. Легенди кажуть, що якось фарш із субпродуктів випадково змішався з вівсом (зерна роми мали вдосталь – годували ним своїх коней) і страва вийшла досить смачною, а ковбасок вдавалось наробити у 3-4 рази більше. Пізніше овес замінили рисом, так з’явилась гурка.
Ситна, пряна, багатонаціональна – така вона закарпатська кухня. Ми спробували і вам радимо. Заходьте у корчму Фільварок куштувати.
